22 грудня 2011 року в катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці Тернополя під час Архиєрейської Літургії Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) проголосив створення Тернопільсько-Зборівської митрополії УГКЦ.

Першим Митрополитом Тернопільсько-Зборівським став Владика Василь (Семенюк), Єпарх Тернопільсько-Зборівський.

На урочисте проголошення митрополії прибуло 25 архиєпископів, митрополитів, єпископів з України та з-за кордону, у тому числі Архиєпископ Томас Едвард Галліксон, Апостольський нунцій в Україні, та приблизно 200 священиків.

Створення Тернопільсько-Зборівської митрополії Владика Василь назвав «важливою подією для Подільського краю і міста Тернополя, яке піднесено до гідності митрополичої катедри». Він підкреслив, що створення нових митрополій є важливим етапом зрілості УГКЦ. На його думку, це свідчить насамперед про поступові та зважені кроки в напрямі Патріархату. «Митрополія існує для того, щоб у спільноті ми помножували свою духовну силу. Митрополичий статус сприятиме кращій координації та співпраці не тільки на загальноцерковному рівні, а й між Тернопільсько-Зборівською та Бучацькою єпархіями, які юрисдикційно належатимуть до Тернопільсько-Зборівської митрополії. Водночас ми продовжуватимемо опікуватися греко-католицькими парафіями, які знаходяться у Хмельницькій області», – зауважив єпископ.

Митрополит Тернопільско-Зборівський також подякував усім, хто причетний до цієї події. «Я сьогодні хочу подякувати найперше Господу Богу, Пресвятій Богородиці, прославленій у Зарваницькій чудотворній іконі, а також Синоду Єпископів УГКЦ. Складаю подяку Святішому Отцеві Венедикту XVI за благословення рішення Синоду в особі Апостольського нунція в Україні Архиєпископа Томаса Едварда Галліксона. А особливу подяку хочу скласти Главі і Отцю нашої Церкви – Блаженнішому Святославу», – сказав Владика Василь.

«Ваше Блаженство! – звернувся він безпосереднього до Блаженнішого Святослава. – Дякую вам за старання про розвиток нашої Церкви, за турботу про долю нашої молоді, яка є майбутнім України, за гідне свідчення нашої Церкви у світі».

Доктор історичних наук о. Віталій Козак нагадує, що в 1303 році Галицьке єпископство вперше було піднесено до рангу митрополії. Це єдина єпархія, окрім Києва, яка канонічно отримала статус митрополичої. Вона існувала впродовж ХІV століття, а відтак була приєднана до Київської митрополії та отримала назву «Києво-Галицька митрополія». У 1539 році осідок Галицьких митрополитів був перенесений до Львова. У ХVІІІ ст., унаслідок поділів Польщі, Львівська єпархія відійшла до Австрії, втративши на користь Росії свою подільську частину по той бік Збруча. У той час на території Тернопільщини центральну роль відігравали Бережани, які об’єднували парафії наших теренів. У 1808 році Львівська єпархія була знову піднесена до рангу митрополії Папою Пієм VII на прохання імператора Франциска І. У такому вигляді вона проіснувала до кінця ХІХ ст. Уже в 1885 році з південних парафій Львівської архиєпархії сформовано Івано-Франківську, яка охоплювала південь Тернопільської області. У цей період відбувся новий поділ Львівської архиєпархії на нові округи (протопресвітерати): Галич, Золочів, Львів, Стрий і Тернопіль. Осідком протопресвітера у Тернополі стала церква Різдва Христового (т. зв. Середня).

Питання про створення Тернопільської єпархії порушували в 40-х роках ХІХ століття, однак цей намір здійснити не вдалося. Тернопільська єпархія створена 1993 року. Її першим єпархом був світлої пам’яті Владика Михайло (Сабрига). У 2000 році відбулася реорганізація Тернопільської єпархії в Тернопільсько-Зборівську. Сьогодні ж, 22 грудня 2011 року, проголошено Тернопільсько-Зборівську митрополію.

Тернопільська земля славиться Марійськими чудотворними місцями, серед яких найбільш відомі Зарваниця і Почаїв. На Тернопільщині народилися визначні діячі УГКЦ: ісповідник віри Патріарх Йосиф (Сліпий), блаженні священномученики Григорій (Хомишин), Микита (Будка), Ізидор (Борецький), Іван (Прашко) та багато інших.

Департамент інформації УГКЦ

___________________________________________________________________________________

Довідка

Синод Єпископів УГКЦ прийняв рішення створити три нові митрополії: Львівську, Івано-Франківську і Тернопільсько-Зборівську. До складу Львівської митрополії ввійшли: Львівська архиєпархія, Стрийська, Самбірсько-Дрогобицька та Сокальсько-Жовківська єпархії; до Івано-Франківської митрополії – Івано-Франківська та Коломийсько-Чернівецька єпархії; до Тернопільсько-Зборівської – Тернопільсько-Зборівська та Бучацька єпархії. Першими митрополитами новостворених митрополій стали: Владика Ігор (Возьняк), Архиєпископ Львівський, Владика Володимир (Війтишин), Єпарх Івано-Франківський.

В УГКЦ тепер є сім митрополій. Крім новостворених, ще однією митрополією УГКЦ в Україні є Києво-Галицька митрополія, яку очолює Блаженніший Святослав; до її складу входять: Київська архиєпархія, Донецько-Харківський, Одесько-Кримський та Луцький екзархати. До УГКЦ належать також Перемишльсько-Варшавська митрополія у Польщі, Філадельфійська митрополія у США та Вінніпезька митрополія у Канаді.

Більше фото: www.tze.org.ua

Benedict XVI Affirms: Christmas Is a Christian Feast

VATICAN CITY, DEC. 16, 2011 (Zenit.org).- The symbols of Christmas — such as the tree and the crib — point to the great mystery of the Incarnation and are important references, according to Benedict XVI.

The Pope said this today as he received a delegation from Ukraine, the country which donated this year’s main Christmas tree for St. Peter’s Square.

The tree, a spruce from the Zakarpattia region, was lit up today. It is just over 100 feet tall and is decorated with 2,500 silver- and gold-colored ornaments.

The Pope greeted the bishops accompanying the Ukrainian delegation: His Beatitude Sviatoslav Shevchuk, major archbishop of Kyiv-Halyc; Archbishop Mieczyslaw Mokrzycki of Lviv of the Latins, and Bishop Milan Sasik of the eparchy of Mukachevo of the Byzantine rite, as well as members of the Orthodox Church led by the Archbishop of Poltava and Myrhorod.

This tree, said the Holy Father, is “a significant symbol of Christ’s nativity because, with its evergreen boughs, it reminds us of enduring life. The spruce is also a sign of popular religiosity in your country, and of the Christian roots of your culture. My hope is that these roots may increasingly reinforce your national unity, favoring the promotion of authentic shared values. Over the centuries your nation has been a crossroads of different cultures, a meeting point for the spiritual richness of East and West. By tenaciously adhering to the values of the faith, may it continue to response to this unique vocation.”

The tree and nativity scene, Benedict XVI went on, “are elements of that typically Christmas atmosphere which is part of our communities’ spiritual heritage; a climate impregnated with religiosity and family intimacy that we must seek to conserve, even in modern societies where consumerism and the search for material goods sometimes seem to prevail.”

“Christmas is a Christian feast,” he stated, “and its symbols are important references to the great mystery of the incarnation and birth of Jesus, which the liturgy constantly re-evokes. The Creator of the universe, by becoming a child, came among us to share our journey; He became small to enter the heart of man and renew it with His love. Let us prepare ourselves to welcome Him with faith.”

Source: http://www.zenit.org

On December 13, 2011, the day of St. Andrew, the primate of the Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC), His Beatitude Sviatoslav (Shevchuk) in Ivano-Frankivsk announced the formation of the Ivano-Frankivsk Metropolitanate of the UGCC and enthroned its first metropolitan – Bishop Volodymyr (Viytyshyn).

The metropolitan received powers and obligations under Canons 131-139 of the Code of Canons of the Eastern Churches. He will convoke the metropolitan synod and prepare useful questions on the activity of church in a particular territory to be discussed in it, will have the right to ordain and enthrone bishops in his metropolitanate, oversee that the faith and ecclesiastical discipline are accurately observed, conduct a canonical visitation, if the eparchial bishop neglected it, and also erect a metropolitan tribunal.

“The UGCC is heading toward the approval of the patriarchal system and opportuneness of these efforts is recognized by the Roman Pontiff,” Patriarch Sviatoslav said in the Decree on the Proclamation of Three New Metropolitanates of the UGCC. And to further strengthen the patriarchal structure of the Church of Kyiv and Halych, the Synod of Bishops resolved to establish on land of the Kyiv and Halych Church three new metropolitanates, namely, Lviv, Ivano-Frankivsk, and Ternopil-Zboriv – and raise the Ivano-Frankivsk and Ternopil-Zboriv eparchies to the dignity of archeparchy. These decisions are blessed and approved by Pope Benedict XVI.

The decree on the proclamation also mentions the history of the UGCC, its difficult path, the legalization of the UGCC and the return of the see of UGCC head to Kyiv.

Archbishop Volodymyr (Viytyshyn), Metropolitan of Ivano-Frankivsk, thanks God and Pope Benedict XVI, Patriarch Sviatoslav, and the Synod of Bishops for the creation of Ivano-Frankivsk Metropolitanate and for their trust in him. The metropolitan also gave “special thanks” to his “dearest” people who were present in the church – his father and mother. “They gave me life, a Christian upbringing, and supported my choice to become a priest in the time of the underground,” said Bishop Volodymyr.

He also said that the creation of the Ivano-Frankivsk Metropolitanate was the “crowning of work of people of different generations, their vicissitudes, suffering and persecution for their commitment in serving God and His holy Church.”

To the newly created Ivano-Frankivsk Metropolitanate consists of the Ivano-Frankisk Archeparchy and the Kolomyia and Chernivtsi Eparchy. The cathedral of the metropolitanate is the Cathedral of the Holy Resurrection of Christ in Ivano-Frankivsk.

As we reported earlier, on November 29, 2011, the head of the UGCC Patriarch Sviatoslav raised the dignity of Lviv Archeparchy to a metropolitanate. The metropolitanate is headed by Archbishop Ihor (Vozniak). It consists of the Lviv Archeparchy, and the Sokal-Zhovkva, Sambir-Drohobych and Stryi eparchies.

On December 22 the creation of Ternopil-Zboriv Metropolitanate will be proclaimed. It will include the Ternopil-Zboriv Archeparchy and the Buchach Eparchy. The cathedral of the metropolitanate will become the Cathedral of the Immaculate Conception of the Blessed Virgin Mary in Ternopil, and its archbishop will be Bishop Vasyl (Semeniuk).

Now the UGCC will have seven metropolitanates. In addition to the newly created ones, the other metropolitanate of the UGCC in Ukraine is the Kyiv and Halych Metropolitante, headed by His Beatitude Sviatoslav. It consists of Kyiv Archeparchy and the Donetsk-Kharkiv, Odesa-Crimea, and Lutsk exarchates. In addition, the UGCC has the Przemysl and Warsaw Metropolitanate in Poland, the Philadelphia Metropolitanate in the United States, and the Winnipeg Metropolitanate in Canada.

___________________________________________________________________________________

Історична довідка

Оскільки Київська Русь прийняла християнство у візантійському обряді, її Церква мала статус митрополії Царгородського патріархату з осідком у Києві. Главі Церкви було надано титул «Митрополит Руський» (згодом – «Київський»), з яким співслужили всі єпископи Київської держави. У 1303 році на землях Галицько-Волинського князівства постає Галицька митрополія, а вже від 1401 року Глава Київської Церкви отримав титул «Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі».

Митрополит Ісидор, який брав участь у Вселенському соборі у Флоренції 1439 року, носив титул Митрополита Київського і Галицького. Митрополит Михайло (Рогоза), який підтвердив Акт відновлення злуки та поєднання Київської Церкви з Римським Апостольським Престолом у Бересті 1596 року, також був Митрополитом Київським, Галицьким та всієї Русі.

З огляду на переслідування Унійної Києво-Галицької Церкви за часів царів Петра І та Катерини ІІ, Папа Пій VII у 1808 році поблагословив черговий поділ Київсько-Галицької митрополії. Греко-католицькі єпархії Галичини – Львівську, Перемишльську і Холмську – було вийнято з-під судовласті унійного Митрополита в царській Росії, відновлено Галицьку митрополію і за владикою визнано титул Митрополита Галицького, Архиєпископа Львівського та Єпископа Кам’янця-Подільського з осідком у соборі Святого Юра у Львові.

У такий спосіб, через визнання всіх прав і повноважень, які належали Митрополитам Київським і Галицьким, було забезпечено правову спадкоємність нашої Церкви, що згодом давало підстави галицьким Предстоятелям, зокрема Митрополитові Андреєві (Шептицькому), вважати себе адміністраторами тимчасово вакантного Київського престолу та його єпископств, а св. Папа Пій Х потвердив це право Галицького Митрополита у 1908 році.

У 1939 – 1941 роках Митрополит Андрей призначив екзархів для пастирської опіки вірних на землях Великої України, Білорусі й Росії та дав доручення підготувати подання до властей Радянського Союзу з обґрунтуванням необхідності повернення Главі УГКЦ титулу Митрополита Київського і Галицького. Подібну вимогу повторила делегація УГКЦ у грудні 1944 року. На жаль, всі ці старання закінчилися ув’язненням ієрархів і почалася доба мучеництва, підпілля та героїчного протистояння з безбожним тоталітарним режимом, що тривала майже півстоліття.

Митрополит Галицький Йосиф (Сліпий), після звільнення з вісімнадцятирічного ув’язнення і приїзду до Рима в 1963 році, був визнаний як Верховний Архиєпископ, патріархорівний у правах на основі повноважень, що їх завжди мали Київські Митрополити, тобто були митрополитами свого права, які управляли Церквою, маючи ступінь надєпископської влади.

Його наступник Блаженніший Мирослав Іван (Любачівський), повернувшись до Львова в 1991 році, розпочав відновлення структур Києво-Галицької митрополії, яке, на підставі історичної спадкоємності та справедливості, передбачало й повернення її проводу до Києва. Повернення осідку Глави УГКЦ до столиці України відбулося в 2005 році за предстоятельства Блаженнішого Любомира (Гузара). Це рішення Синоду Єпископів УГКЦ одобрив блаженний Папа Іван Павло ІІ.

Historical Background

Since Kyivan Rus’ adopted Christianity in the Byzantine Rite, its church had the status of metropolitanate of the Constantinople Patriarchate with a See in Kyiv. The head of the church was given the title Metropolitan of Rus’ (later Kyiv), with whom all the bishops of the Kyivan state concelebrated. In 1303, the Galician Metropolitanate appeared in the Galician-Volyn principality, and from 1401, the head of the Church of Kyiv received the title Metropolitan of Kyiv, Halych, and All Rus’.

Metropolitan Isydor, who participated in the Ferrara-Florence unification council in 1439, bore the title of Metropolitan of Kyiv and Halych. Metropolitan Mykhailo (Rahoza), who confirmed the unification of the Kyivan Church with the Roman Apostolic See in Brest in 1596, was also Metropolitan of Kyiv, Halych and all Rus’.

In view of the persecution the Uniate Kyiv-Halych Church under Tsar Peter I and Catherine II, Pope Pius VII in 1808 blessed the regular division of the Kyiv-Halych metropolitanate. The Greek Catholic eparchies of Galicia – Lviv, Przemysl and Kholm – were removed from under jurisdiction of the Uniate Metropolitan in Tsarist Russia, the Galician metropolitan was restored, and the titles of Galician Metropolitan, Archbishop of Lviv and the Bishop of Kamianets-Podilsk with the See in the Cathedral of St. George in Lviv were recognized.

In this way, through the recognition of all rights and powers which belonged to the Metropolitan of Kyiv and Halych, the legal continuity of the UGCC was secured, which later gave grounds to Galician primates, in particular, Metropolitan Andrey (Sheptytsky), to regard themselves as administrators of the temporarily vacant throne of Kyiv and its episcopate, and St. Pope Pius X confirmed this right of the Galician Metropolitan in 1908.

In 1939-1941 Metropolitan Andrey Sheptytsky appointed exarchs for pastoral care of the faithful on the lands of Great Ukraine, Belarus, and Russia, and worked in trying to return the title of Metropolitan of Kyiv and Halych. Similar requests were repeated by a UGCC delegation in December 1944. Unfortunately, all these efforts led to the imprisonment of the hierarchs and started the era of martyrdom, underground activity and the heroic confrontation with the wicked totalitarian regime, which lasted almost half a century.

Galician Metropolitan Josyf (Slipyj), after his release from 18 years in prisons and his arrival in Rome in 1963, was recognized as the Major Archbishop, equal to patriarch in rights based on powers that Kyivan metropolitans always had.

His successor Myroslav Ivan (Lubachivsky), having returned to Lviv in 1991, began restoring structures of the Kyiv-Halych Metropolitanate, which, on the basis of historical continuity and fairness, provided for the return of its leadership in Kyiv. The return of the See of the UGCC head to the capital of Ukraine took place in 2005 under His Beatitude Lubomyr (Husar). This decision of the Synod of Bishops of the UGCC was blessed by Pope John Paul II.

UGCC Information Department

7 грудня 2011 року під керівництвом Владики Кена (Новаківського), Єпарха Нью-Вестмінстерського, розпочалися зустрічі робочої групи щодо реалізації Стратегії розвитку УГКЦ на період до 2020 року «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» із делегованими представниками нашої Церкви зі Західної та Центральної Європи. Засідання відбуваються в Міжнародному теологічному інституті, що в Трумау (поблизу Відня, Австрія) за сприяння о. Юрія Коласи, генерального вікарія для католиків візантійського обряду в Австрії.

У робочій зустрічі беруть участь: о. Євген Попович (Перемишльсько-Варшавська архиєпархія), о. Богдан Галушка (Вроцлавсько-Гданська єпархія), о. Андрій Хома (Апостольський екзархат у Великобританії), о. Іван Мачужак (Апостольський екзархат Німеччині та Скандинавії), о. Юрій Коласа (Австрія), о. Михайло Романюк (Апостольський екзархат у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії), о. Марко Ярослав Семеген (Італія), о. Василь Бойко (Іспанія), о. Василь Поточняк (Пасторально-місійний відділ). У своєму привітанні до учасників зустрічі Крістоф кардинал Шенборн, Архиєпископ Віденський та Ординарій для католиків візантійського обряду в Австрії, зазначив: «Я був дуже зворушений і водночас збудований тим, що основою напрямів розвитку УГКЦ на період до 2020 було обрано тему: “Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом”. Це вказує на неабиякий потенціал Церкви, яка переживає період відродження після довгих років переслідування. Я переконаний, що мучеництво ваших єпископів, священиків, богопосвячених осіб і мирян принесе (та й уже принесло) плоди для цілої Вселенської Церкви».

Засідання розпочалися з того, що Владика Богдан (Дзюрах), заступник керівника робочої групи, представив учасникам зустрічі Пастирський лист Блаженнішого Святослава (Шевчука) «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» як дороговказ для оновлення та поглиблення духовного життя парафіяльної спільноти. Відтак о. Андрій Онуферко, виконавчий секретар робочої групи, презентував підручник для парафіяльного духовенства, який повинен допомогти душпастирям стати активними і відповідальними учасниками реалізації Стратегії розвитку Церкви до 2020 року, відповідно до рішень Синоду Єпископів УГКЦ. Заплановано, що результатом зустрічі стане проект Пасторального плану для парафіяльного душпастирства. Єпархіальні координатори пропонуватимуть цей документ для використання в парафіях єпархій та екзархатів, котрих вони представляють, як рівно ж у тих країнах, де ще немає структур УГКЦ.

Повідомили у прес-службі робочої групи